Ліна Костенко: Мені дуже шкода, що я мала рацію.

http://life.pravda.com.ua/person/2012/04/10/100348/

"Хочеться вірити, що з нами завершується якийсь найтрудніший етап людської історії, відходить гнітюча, кошмарна, глобальна масштабів ніч, за якою нарешті настане вселюдський світанок!
Адже далі неможливо так. Людина живе задихаючись. Звідусіль на неї полюють, її грабують, відбирають святині, лізуть в душу, в найінтимніший світ.
Природне право забуте. Плоди розуму, досягнення науки повернуті на ганьбу, на те щоб вивідувати, підслухати, відстежувати кожен крок….
Та невже може бути ще гірше? Чи можуть бути ще густіші хащі, ще густіший морок? Чи ще будуть загниватися завалені нечистотами ріки й озера, і прийде кара мором та голодом, і свіжий ковток повітря буде сприйматися як рідкісне щастя? Задихатися в буквальному розумінні без кисню, у гнитві, у чаду – невже людство жде ще й така перспектива?
Дивлюся на покоління молодих, незнайомих, бородатих – ісусоподібних – і думаю: може вони принесуть рятунок? Зло розбухає, стає ненажернішим, воно пожирає чистих, як цвіт, – але ж десь мусить бути межа?"

Це написане вчора? сьогодні? чи КОЛИ? І ким?

ДІЗНАЙТЕСЯ!!!

Ленивец - неполнозубых млекопитающее, принадлежащее к семейству Bradypodidae.

Особые приметы: Почти все время ленивцы проводят, вися на ветке дерева спиной вниз, 15 часов в сутки ленивцы спят.

Мы стали слишком ленивыми и руководствуемся животными инстинктами. Поесть, поспать и размножаться. Перестали интересоваться тем, что делается у нас под носом. Лучше спокойно у себя в бункере переждать очередную ядерно-политическую войну. Ждем, когда как после сеанса Кашпировского рассосутся все рубцы. А приходит день выборов (без разницы каких) и мы идем голосовать за тех, кого упомянули или того, кто последним вручил какой-то подарок, может за того, кто последний месяц громче всех кричал «Лови вора». В то же время абсолютно не хотим вникнуть, оценить людей, проанализировать кто работал, а кто имитировал работу. Ведь именно такие вещи важны при выборе. Не бывает так, когда человек внезапно становилась великим борцом и затем, после победы продолжала действовать так же как и во время избирательной гонки. На самом деле, поведение большинства политиков определяет привычка.

Привычка воровать, привычка говорить и ничего, привычка покупать людей в нужный момент, а потом забывать о них, как о вчерашнем дождь - это распространенные привычки среди политического бомонда разных уровней. Есть и хорошие привычки. Привычка постоянно помогать людям, проникаться их проблемами, болью и радостью, принимать участие в жизни человека, чтобы сделать ее хоть на каплю счастливее. Все эти привычки, хорошие и плохие формируют стиль жизни. А стиль жизни не меняется за месяц, год или даже 5 лет. Это состояние шагает с человеком непрерывно. Можно натянуть на лицо маску доброго самаритянина, но привычка (стиль жизни) вернет все на свои места.

Именно поэтому в цивилизованных странах нельзя за месяц стать хорошим и получить уважение людей. Невозможно регулярно воровать, а потом сказать «Я буду хорошим хозяйственником. Вот держите очередную подачку ». И крадеными деньгами нас же покупать.

Право представлять интересы общества европейские политики приобретают годами. День за днем ​​упорно работая для людей и приобретая их уважение и политический капитал. Власть это не дар, а крест, который нужно достойно пронести. Но в нашем государстве - это бизнес. Почему у огромного количества политиков возникает непреодолимое желание залезть в государственный карман и потянуть оттуда немалую сумму денег на собственный бизнес. А всем рассказать, что это для нашего блага.

Ценность политика должна определяться не количеством его денег, а количеством и главное стабильностью добрых дел. Мы это знаем, но упорно продолжаем наступать на те же грабли и пренебречь своим выбором. Словно сороки хватаем все яркое и тянем домой, думая что это золото и бриллианты. А на самом деле привлекли в собственный дом кучу блестящего мусора.

Думаю нужно когда-то начинать просыпаться. Почему бы не сейчас. Сделать простой шаг. Уделить собственной самоуважению каплю времени, включить мозг и задать себе несколько простых вопросов.

Смогу ли я после выборов свободно подойти к своему избраннику и решить свою болезненную проблему. Будет ли его волновать вообще чем я живу? Знаю я его, как человека вообще?

Список вопросов можно расширить, но останется одно - нужно быть уверенным в том человеке, который выбираешь. И для этого нужно идти навстречу со всеми в кого есть симпатии. Общаться, изучать, задавать неудобные вопросы. Тогда в момент выбора мере будем уверены в своих действиях, а не будем тыкать пальцем в небо за кило знаменитой гречки.
И главное. Нужно больше общаться друг с другом. Мы перестали это делать. Закрылись, отгородились от проблем, мира и себя в том числе. Нужно ломать эти стены. Иначе мы обречены на то, чтобы нас по частям растащили наши же избранники.

Юрий Кравец

http://maidan.org.ua/2012/03/linyve...-vyd-vybortsya/

Олександр Палій, політолог:

По-перше, Янукович зменшує внутрішню напругу в уряді, розводячи лідерів різних угруповань. Конкуренція команд у регіоналів навіть більш жорстка, ніж у «помаранчевих». Але в «помаранчевих» було як у дітей - усе на язиці. У регіоналів інакше, трішки розумніше – іскри вже печуть, а грому немає. Азаров сказав, що він сьогодні «особисто щасливий, що збулась його мрія», і в уряді з`явилась Богатирьова. Думаю, насправді він щасливий від того, що з уряду «пішли» Клюєва.

По-друге, влада продемонструвала, що їй плювати, чим керувати і що завалювати – хоч економіку, хоч національну безпеку.

Річ у тім, що владу абсолютно не обходить результат політики. Можна бути яким завгодно злодієм, так що тавра ніде ставити. Навпаки, тавро клептомана для нинішньої влади – це як знак якості. Значить, будуть справно ділитися за надану можливість.

Подивіться, за що в країні звільняють чиновників? Дуже показовою стала історія з екс-директором аеропорту «Бориспіль». Тисячі пасажирів нарікали за безлад і крадіжки багажів, на що в адміністрації аеропорту незмінно відповідали, що крадуть у всіх аеропортах світу, і боротися з цим не можливо. І це в часи веб-камер. Але директора «Борисполя» звільнили не за це, а за те, що в аеропорту подряпали літак Януковича. Ну не анекдот?

Так і в справі Клюєва з‘явилася інформація, що його звільнили з уряду за те, що депутати засвистіли промову Януковича. Тобто все інше в країні, крім свисту, добре.

На жаль, схоже на те, що ніяких державних і загальнонаціональних інтересів влада не знає і знати не хоче, просто не розуміє, що це таке і з чим його їдять. А розуміє лише приватні інтереси.

Нових людей у команду не беруть, бо треба буде їм показувати в деталях, куди і що йде. Вигнати когось зі своєї команди Президент теж не може, бо вигнанець може розповісти, що куди кому пішло. Тому регіонали намагаються уникати гучних звільнень, а замість того грають у політичні шахи: переставляють один одного з місця на місце, імітуючи бурхливу діяльність.

При цьому посади першого віце-прем`єра і секретаря РНБО вимагають зовсім різних підходів і професійних здібностей. Невже Клюєв такий універсальний? Невже така різнопланова Богатирьова?

Щойно прочитав в інтерв‘ю однієї регіональної депутатки дифірамби на користь нинішньої «професійної команди», її виборчого списку.

І сміх, і гріх.

Що ж такого зробили ці «професіонали», які-такі реформи Бальцеровича чи Януковича? Усього лише переклали свої особисті проблеми на країну. Якби про професіоналізм казали депутати Данії чи Люксембурга, чи хоча б Норвегії, це було б не так смішно.

А так країна в глибокій дірі, а, бачите, самі професіонали при владі. І це при тому, що Янукович уже при владі третину часу зі здобуття незалежності України – 2 роки на посаді Президента і 4 – прем‘єра. Про Азарова, Табачника та інших «ветеранів» і казати нічого, вони вже десятиліттями «розбудовують» нам державу. Не дивно, що ця держава така квола і виснажена.

До речі, про ціну «професіоналізму». Нині в Україні середня зарплатня в 4 рази менша, ніж у Польщі , аналогічна ситуація з пенсіями. Хоча, починали обидві країни з однакового рівня. І Польща, до речі, теж не ідеал. Але ці дані означають, що в результаті «політики професіоналів» кожному українцеві не доплачують щонайменше по три його зарплати і пенсії щомісяця. І це триває десятиліттями. Скільки людей не змогли вивчитися, вилікуватися, скільки всього не зроблено в країні у результаті такого «професіоналізму»? Замість блюзнірського самовихваляння хай влада звітує за результат держави. А він передостанній у Європі, нині боремося за це місце з білорусами.

Нарешті, третє. Останні кадрові призначення підтвердили очевидну тенденцію дискримінації українців у власній країні за національною ознакою.

Більше того, схоже на те, що у влади закінчилися не лише донецькі, а й взагалі, люди, народжені в Україні. Нагадаю, ані глава СБУ, ані міністр оборони, ані навіть нинішній міністр охорони здоров‘я не народилися в Україні.

Думаю, це пов‘язано з тим, що нинішня влада паталогічно боїться людей, хоч якось зв‘язаних з Україною. Тому що, дивлячись на те, що влада коїть з країною, місцевим людям, навіть з дуже суворим серцем, може стати її шкода.

Хоча, приглядаючись пильно до дій влади, не можна виключати й набагато загрозливіший для виживання країни варіант – що кадрова політика у сфері національної безпеки стала розмінним елементом домовленостей з керівництвом Росії.

http://www.unian.net/

Масове переселення роccіян в Україну після голодомору.

З Білоруської РСР в Одеську область - 68 ешелонів, із західних областей РРФСР в Дніпропетровську - 125 ешелонів, з Горького в Одеську - 141 ешелонів, з центрально-чорноземного регіону Росії в Харківську область -188 ешелонів. З Іванівської в Донецьку - 147 ешелони, і багато - багато інших людей та ешолонів, яких не вдалося встановити. На карті вказано переселення за один місяць. Переселяли коней, корів, овець, завозили курей та інший скот, переселяли цілі колгоспи з технікою та інвентарем. Переселяли російських вчителів . Багато мільйонів переселених ! Переселяли родинами, діти, їх старі бабусі, всі родичі родини, двоюродні, троюродні.Тисячі  сел стояло пустих, на пів пусті міста,  після закатованих голодом українців, а закатували московити майже 10 мільйонів, закатували за 6 місяці (зими-весни)!!! За такий короткий термін і така велика кількість масового вбивства,- великий геній був сталін. Навіть Гітлер заздрив цьому факту і посилав лідерів СС до СРСР переймати такий досвід.

ТЕМА НЕ НОВА, АЛЕ ЩЕ ЗОВСІМ НЕ ПІЗНАНА

Степан Хмара сформулировал 5 вопросов европейским «адвокатам» Тимошенко

"Вопрос первый – что вы посоветуете, дорогие друзья, где должна Украина взять свыше 400 миллионов долларов, которые Россия своим письмом, датированным июнем этого года, требует вернуть? Эти деньги – это долг частной компании Юлии Тимошенко - ЕЭСУ, тех систем, которые они вместе с Лазаренком организовали. Были даны гарантии правительства Украины (времен Лазаренко) под этот долг. Где теперь брать эти деньги, которые Украина должна отдавать России?", - спросил Хмара.

Второй вопрос политика: "Почему Вы, дорогие друзья, не принимаете во внимание тот факт, что из-за деятельности Тимошенко Украина оказалась перед колоссальными проблемами, и цена на российский газ одна из ключевых? И почему вы закрываете глаза на то, что так случилось из-за кабального договора, который подписала с Россией именно Юлия Тимошенко?".

"Вопрос третий – еще суд в Киеве не вынес вердикт, а вы уже заявляете, что этот суд несправедлив. Почему вы уважаете суд своей страны, но не уважаете суд нашей страны?", - прибавил Хмара.

Четвертым вопросом политика было: "Неужели вы не видите, сколько людей отсидело в тюрьме – в том числе и в России из-за афер Тимошенко?".

По его словам, выходит так, что тогда она "всех сделала ворами (а сама – белая и пушистая), а теперь весь мир хочет сделать дураками, делая из себя политически преследуемую".

"Вопрос пятый: подписывая газовые контракты с Путиным, Тимошенко создала прекрасные условия для удовлетворения имперских аппетитов Москвы относительно Украины. Она ослабила Украину, и все это для того, чтобы Европа отвернулась от Украины. Или вы не понимаете этого? Почему Вы помогаете своей позицией тем, кто хочет разрушить европейский выбор Украины?", - отметил Хмара.

Правозащитник прибавил, что такие вопросы хотел бы задать "нашим европейским друзьям" перед важным событием – саммитом Восточного партнерства в Варшаве, который вскоре начнется, и на котором будет обсуждаться европейская перспектива Украины.

"Я принадлежу к той части украинцев, которые убеждены в правильности европейского выбора Украины, и хотел бы, чтобы мир услышал наш голос", -  подытожил Хмара.

Соскін: Мета Табачника – повна дебілізація українців

Політолог Олег Соскін вважає, що кожен день перебування Дмитра Табачника на посаді міністра освіти і науки, молоді та спорту завдає колосальної шкоди українському народові і державі. Про це він заявив у коментарі кореспонденту ForUm'у.

«Розглядаючи безпосередньо особистість Табачника, слід виходити з такого: ця людина - україножер. Це однозначно. Якщо він хоча б один день не поп'є крові українського народу, він себе погано почуває, у нього починається дикий дискомфорт», - зазначив політолог.

На його думку, перебування цієї людини на будь-яких міністерських посадах - це злочин влади, яка його на ці пости призначає. «Цю людину не можна близько підпускати до жодних державних справ в Україні. Може, у Росії його могли б прилаштувати куди-небудь у відділ міжнародних зв'язків у Кирила Гундяєва у Московському патріархаті чи, на крайнфй вмпадок, займався б якимось другорозрядним аукціоном, що торгують підробками під старовину. Ось це, на мій погляд, для нього якраз найідеальніший, самий класний статус був би», - підкреслив він.

«Ясно, що цю людину негайно слід усунути з посади міністра. Але, на жаль, ясно також і те, що у Януковича є якісь серйозні зобов'язання перед людьми, які примусили його призначити Табачника на цей пост. Зрозуміло й те, що головна мета нинішнього Міністра освіти - знищення всієї української науки та історії і взагалі всієї української освіти. Його мета - повна дебілізація українців», - вважає Соскін.

За його словами, рано чи пізно в Україні до влади прийдуть проукраїнські сили. «І Табачнику б зараз просто мовчати «у коробочку», зібрати валізи і швидко-швидко мчати у бік «вокзал-Росія-Сейшели-Антигуа-Барбадос», загалом, туди, де заховані його «заначки». Тому що після приходу до влади патріотичних сил на нього буде відкрито полювання. А за його скальп встановлені призи», - підсумував Соскін.

Нагадаємо, міністр освіти і науки, молоді та спорту України Дмитро Табачник заявляє, що поради посла США у сфері освіти спрямовані на відкат України до третього світу.

Лєра Нєжина,   «ForUm»

Гле-то в реальных историях в И-нете набрела на такой рассказик о приеме в школу ребенка:

В школу для вундеркиндов привели своего сына наши приятели. И специально обученная тетя попросила шестилетнего Андрюшу рассказать ей, чем автобус отличается от троллейбуса.
Андрюша ничего скрывать от тети не стал и честно ей сообщил, что автобус работает на двигателе внутреннего сгорания, а троллейбус — на силе переменного тока.

Оказалось - ничего подобного!
Просто троллейбус с рогами, а автобус — без.

И не надо морочить тете голову!

И вспомнился мне момент, как моя племянница своего сына, тоже Андрюшку, оформляла в первый класс.

Вступительное собеседование с будущей учительницей (мама ждет в коридоре под дверью):

- Андрюша, на веточке сидит две белочки, к ним прискакала еще одна белочка. Сколько на веточке стало белочек?

- Ну, три.

- А если к ним прискакали еще две белочки, сколько их стало?

Андрей в ступоре посмотрел на учительницу пару минут, потом сказал, - будет пять.

Учительница отпустила его. Доходит он до двери, племянница навстречу ее распахивает, и тут звучит такое

- Мама, а я что, у этой дуры учиться буду? Она же даже белочек посчитать не может!

Теперь племянница с этой учительницей дружат!

25.02.2011 12:51  Оксана Забужко

Про дві сьогоднішні річниці

Але спершу про історично значущіше. За збігом (історія любить такі сюжети!), сьогодні – 140 років від дня народження одної з найвидатніших і найгірше "прочитаних" нащадками (нами!) письменниць 20-го століття – Лариси Петрівни Косач, по матері Драгоманової, по чоловікові Квітки, по перу – Лесі Українки. Одної з останніх українських аристократок, яка, серед іншого, залишила нам два шедеври про природу влади – "Кассандру" (1908) й "Камінного господаря" (1912). Дві геніальні драми-перестороги – про те, звідки й "від чого", від яких саме "глибокохамських" (термін Лесі Українки!) хвороб духа новітній цивілізації загрожує катастрофа.

"- Прокинься, Троє!! Смерть іде на тебе!!!

(В одчинену браму лавою суне ахейське військо) "

Соціальні пророцтва Лесі Українки по-справжньому оприявнилися аж на рубежі 21-го століття – коли її, поза шкільною програмою, вже мало хто читав, а обіцяного на початку незалежності "16-томного повного зібрання творів" Україна так і не отримала. Тож перечитаймо сьогодні "Кассандру" – актуальнішого для України твору годі віднайти в усій сучасній світовій літературі.

Про те, як легко маніпулювати масами у власних корисливих цілях. Як можна одібрати розум цілому народу й повести його на загибель, показавши йому з брами сесксапільну Гелену (це – вперше помічене в історії європейської думки: до Лесі Українки ніхто не впізнав у "базовому інстинкті" – майбутнього потужного важеля управління масами). Про "фальшивих пророків", що влаштовують велелюдні шоу на храмових майданах (так!). Про їхню фабрику віртуальної реальності, в якій "що правда, що неправда, – лишім оці слова, нема в них глузду", – а важить тільки те, що можна виграти для себе сьогодні й зараз. Про цілком "політтехнологічно" витворене безумство, яке тиражують запаморочені владою й багатством, – і якому самі врешті-решт стають неминучими жертвами, тільки що тягнуть при тому за собою в прірву – мільйони...

Про світ, у якому паношаться сліпі "базові інстинкти": вино і м'ясо, танці й співи, "золотокудрі красуні" й шоу на брамі (телевізора ще не було!). Од цих інстинктів упала Українчина Троя. А її Кассандра – образ однозначно автобіографічний: пророцтв Лесі Українки ми не розчули й досі.

Що, проте, аж ніяк не заважає їм справджуватися.

Тож обережніше з класиками: насправді це вони пишуть своїм народам найбільш довготермінові "програми розвитку". І народ, який не знає й не розуміє цих "програм", приречений буде десятиліттями наступати на ті самі "граблі".

А "Камінний господар" у Лесі Українки – це історія помсти мертвого лицарства: в фіналі драми воно виходить із дзеркал – покарати бариг, що пролізли в розорений лицарський дім і привласнили собі чужі клейноди...

Читайте класику, панове. Читайте.

І не кажіть потім, що вас не попереджали.

Я не змогла на одній сторінці з цими висновками поставити роздуми Оксани про сьгодення. Вони в наступному пості.

Давид Бурлюк

Каждый молод молод молод
В животе чертовский голод
Так идите же за мной...
За моей спиной
Я бросаю гордый клич
Этот краткий спич!
Будем кушать камни травы
Сладость горечь и отравы
Будем лопать пустоту
Глубину и высоту
Птиц, зверей, чудовищ, рыб,
Ветер, глины, соль и зыбь!
Каждый молод молод молод
В животе чертовский голод
Все что встретим на пути
Может в пищу нам идти.
<1913>